Спогади з дитинства і приємні моменти минулого завжди пробуджують особливий настрій і тепло в грудях. Ми хочемо подарувати вам це щире почуття в Новому році, тому запрошуємо ностальгувати разом з нами!
Поділіться святковими спогадами й прикрасьте історію своїм новорічним дитячим фото (якщо немає можливості просканувати, просто сфотографуйте). Читайте історії інших учасників і насолоджуйтесь тим самим почуттям :)
Щоб ця витівка стала ще приємнішою, наш Санта принесе подарунок кожному учаснику. А в фіналі ми розіграємо топовий смартфон Samsung Galaxy Note8 і багато інших цікавих призів!
На Новорічні свята бабуся й дідусь під ялинкою ховали подарунок для мене в татовій хутряній шапці (чомусь саме в кролячій шапці).
При чому, навіть коли мені було вже 18, вони незмінно це робили. У тій самій шапці, подарунки тільки були трохи інші. Якщо в 6 років сюрприз був у вигляді ляльки-афроамериканки Сюзанни (досі стоїть в мене на столі) то, коли панночка підросла — там знаходилися книги або брошки.
А я, у свою чергу, ліпила у дворі для них сніговика з картоплиною замість носа, а татові з мамою на табуретці співала пісні або читала вірші (в цьому сенсі небагато змінилося, я і зараз в Instagram люблю поспівати, щоб іншим було весело).
Всі ми родом з дитинства, навіть якщо вже дорослі тітки й дядьки. Люблю всіх, хто іскриться щирістю, радістю і дарує її оточенню. З Новим роком!
Хочете щоб всі-всі дізналися про вашу історію? Заголовок, що інтригує, вам в цьому допоможе.
Пробудіть в собі дитину, щоб згадати найтепліші новорічні моменти, і поділіться з нами.
Найважливіший атрибут вашої історії — дитяча святкова фотокартка. Сніжинка, лисичка або гномик? :)
Діліться історіями з друзями та збирайте лайки. З кожним лайком ростуть ваші шанси на перемогу.
Мені запам'ятався один передноворічний вечір, коли я була ще маленька. Ми жили в приватному секторі, в будинку з високими стелями.
і відповідно ставили високі ялинки, тоді це не проблема була, 2-3 метрова ялинка. Пам'ятаю в той рік дуже висока стояла. І мені в бюро добрих послуг батьки замовили Діда Мороза, ну що б він мене привітав.
Так ось я біля ялинки собі будиночок зробила і він у мене казковий був. Коли Дід Мороз прийшов мене поздоровляти я як раз в будиночку була, зраділа, вискочила, і випадково цю триметрову ялинку перекинула. Ой галасу пам'ятаю було, потім ялинку ще ремонтували, встигли до нового року якраз)
Найбажінишим святом завжди був не Новий Рік, а день святого Миколая, Дід Мороз до мене не ходив=)
Було круто, коли твої бажання здійснювались, і під подушкою (чи біля) з'являлись омріяні іграшки, і ти біжиш в сусідню кімнату розказати всім, що ти був чемний і до тебе все таки прийшов св. Миколай, приніс подаронок, а не різочку)
В Миколая вірив до останнього (років до 12-ти ), допоки не зловив виконавців Миколая за руку, сліз та розчарування було багато)
Когда я была маленькой, мы жили в рабочем общежтитии. Места было не то что мало, можно скакзать его не было вообще.Поэтому елка стояла чуть ли не под потолком. Мигающих гирлянд не существовало в помине. Но мой крестный, смекалистый молодой тогда офицер, соорудил автоматический переключатель. Моему папе оставалось только сделать вилку. Но мне ждать было некогда папиного настроения, поэтому мои подружки набились в комнату посмотреть на чудо-елку. Я понятное дело, взяла в руки два оголенных провода и всунула их в розетку. Не хватит страшных эпитетов описать моё ужасное тогда состояние. От дикого испуга я подбежала к умывальнику и сунула туда под воду дрожащие ручонки... Все Рождественнские праздники и еще много дней потом, на моих крохотных пальчикахвиднелись дырки-буравчики.
В детстве мы больше верили в дружбу чем в "Дедушку мороза".
Мы мечтали дружить всю жизнь. Подарки от "дедушки мороза" мы тоже получали иногда вместе.
Время идет а дружба пока не заканчивается.
Історія, про яку я хочу розповісти, трапилась коли мені було 8 років. Зранку 1 січня, щойно прокинувшись, я одразу побіг до новорічної ялинки. Але всупереч моїм дитячим сподіванням подарунку не було! Це було дуже дивно і зовсім неочікувано. Дід Мороз до цього завжди був пунктуальним і ніколи не запізнювався з подарунками. Але цього разу все було інакше. Подарунку не було. Натомість я знайшов під ялинкою конверт. Це був лист від Діда Мороза, адресований мені! Дід Мороз написав, що тепер у нас живе кішка (саме того року у нас з'явилась кішка) і тому подарунок захований в недоступному для неї місці. Я мав знайти, де саме знаходиться подарунок. Я обшукав всю квартиру і зрештою знайшов. Це була дуже цікава пригода! Батьки (в образі Діда Мороза) перетворили цей новорічний день в захопливий квест, що запам'ятався мені на все життя.
Якось на Новий рік мої тітка з дядьком зібралися в гості до батьків. Дядько Микола одягнувся першим і стояв у передпокої, чекаючи тітку Любу. Через деякий час тітка Люба з'явилася в святковому вбранні і поцікавилася, де пакети. Дядько Микола відповів, що якщо вона має на увазі два здоровенних сміттєвих пакета, то він їх чесно виніс в сміттєпровід, поки чекав милу. Після німої паузи тітка Люба поцікавилася, чому дядько Микола не помітив, що в пакетах знаходилися: кілька салатів, холодець, торт, пляшка гарного коньяку і ще по дрібницях. На що дядько Микола відповів, що пакети були зав'язані (тітка Люба їх зав'язала, щоб торт не з'їхав з холодцю). Коли ж вона поцікавилася, як же він зміг заштовхати такий великий пакет в досить вузьке віконце сміттєпроводу, він відповів, що довелося допомагати ногою ...
Це одне з небагатьох моїх новорічних фото, але для своїх шести років я на ньому чи не занадто важний, як ви гадаєте? Мабуть тому, що дізнався від старшої сестри, що діда мороза немає, а в нього одягається повариха дитсадка.
На цей Новий рік дід мороз, в існування якого ми всі тоді вірили, а роль якого в нашому садочку грав чийсь батько, подарував мені цю іграшку. Я дуже боялась, щоб її ніхто не відняв, і міцно тримала в руках до кінця дійства. А з цим хлопчиком я дуже дружила в садку, де тепер він, не знаю.
Натрапила на фото, де я з молодшим братом біля новорічної ялинки. Мені тут десять, братику шість. Я в костюмі сестрички Оленки. Дивимось в камеру, чекаємо, коли вилетить пташка. Обійшли, як завжди, кілька новорічних ранків- в школі, театрі, якомусь будинку культури. Написала допис в літературний журнал, який ми з братом вже давно вели. Добре, що такі фото збереглись, в них пам'ять про дитинство, що не повернути...
В детстве я очень любила наряжать елочку. Сестричка младшая мне помогала. Мы делили коробку с игрушками пополам и каждая вешала свои игрушки. Верхушку одевал папу. Гирлянду мама. Любила вечером наблюдать как мигает гирлянда. А если еще музыка играла то светомузыка получалась и я танцевала
Когда я был маленький я как и все дети верил в Деда мороза, но с каждым годом у меня было все больше сомнений в его существований. Както раз папа переоделся в деда мороза. Он одел мамино красное пальто. Сделал бороду из ваты и вместо посоха была швабра. Я узнал папу, но он не признался, что он не дед мороз. Бороду я вскоре нашел в шкафу))
Говорят, если на Новый год загадать заветное желание, то оно обязательно сбудется. Для того чтобы желание исполнилось, достаточно написать его на бумаге, сжечь ее, бросить в бокал с шампанским и выпить содержимое ровно в полночь. Исполняются только искренние и доброжелательные желания, которые идут от самого сердца. У меня не раз исполнялись! Я в это верю. Чудеса случаются)
Використовуйте дані свого акаунту на NIC.UA
Якщо у вас нема акаунту, зареєструйтесь.
Для участі в акції потрібен акаунт на NIC.UA — його можна створити саме тут.
Якщо у вас вже є акаунт, авторизуйтесь.
31 січня 2018 року наша акція закінчилась. Дякуємо всім учасникам!
Ви все ще можете розповісти свою історію та поділитися нею з друзями, а також поностальгувати, читаючи історії інших учасників.
Результати розіграшів ми публікуємо в Facebook.
Завжди ваша, команда NIC.UA